Перед розвантаженням зерна береться проба й визначається його сортність. Для цих цілей на елеваторах лаборанти-технологи використовують вологоміри та експрес-аналізатори якості зерна. Такі високоточні обладнання є універсальним приладом для визначення вологості зерна (та класності для пшениці) з метою контролю якості продукції.

Після зважування автомобіля, його розвантажують, і він знову їде на зважування. Зважування відбувається на сучасних електронних вагах.

На підприємстві також створено точку розвантаження залізничним транспортом.

Всі дані обробляються та надсилаються в облікову програму.

Весь процес на елеваторі супроводжується відеоспостереженням.

Завдяки системі автоматизації пункту приймання зерна збільшена його пропускна здатність, здійснюється чіткий облік процесу. А прості й чіткі звіти дають можливість адміністрації підприємства «тримати руку на пульсі» і бути в курсі всього процесу.

Зерно – це живий організм, у якому навіть після збирання протікають характерні життєві процеси. Оскільки інтенсивність таких процесів напряму залежить від умов навколишнього середовища, то якщо вони сприяють активному обміну речовин у клітинах – це безпосередньо веде до значних втрат маси зерна та може супроводжуватися втратами його якості. Завдання з організації збереження зерна значно ускладняється ще й тим, що за сприятливих навколишніх умов активно розвиваються різноманітні шкідники. Відповідно, організація підготовки та самого зберігання зерна включає багато важливих аспектів, через що просто мати багато добрих сховищ не достатньо. Необхідно впровадити в них сучасні технології зберігання, які мають забезпечувати відповідну підготовку зернових ще перед закладанням на зберігання до сховища.

Підготовка зерна до зберігання включає попереднє очищення матеріалу, сушіння, вентилювання та формування відповідних партій для збереження. Післязбиральна обробка зерна на потоці складається із попереднього й первинного очищення, тимчасового зберігання вологого зерна, сушіння, вторинного очищення та сортування. Очищення партій зерна та насіння від різноманітних домішок є важливим технологічним заходом, необхідним для підготування зерна до зберігання. Свіжозібрана зернова маса характеризується високою вологістю, яка може становити 25% і навіть більше у вологі роки збирання. Вологість смітних домішок при цьому у зерновому оберемку може досягати аж 45% і більше. Тож при зберіганні такого зерна в ньому відбувається перерозподіл вологості між домішками і зерном, що зазвичай веде до іще більшого зростання вологості зерна.

Вологообмін між бур’янами, домішками та зерном завершується переважно у першу добу зберігання. Тому попереднє очищення зерна повинне проводиться одразу ж після його збирання. Ця операція значно спрощує проведення та покращує ефект від наступних операцій, головним чином, сушіння. Так, виділення великих і маленьких домішок покращує сипучість зернової маси і попереджує її застрягання у шахті сушарки. Зерновий оберемок, що поступає на післязбиральну обробку, представляє собою суміш повноцінного, щуплого та пошкодженого зерна основної культури, насіння різних культурних та смітних рослин, а також домішки частин рослин, соломи, полови, колосків, частинок ґрунтів тощо. Тож попереднє очищення спрямоване на виділення легких, дрібних та великих домішок і підвищення гігієни матеріалу.

Попередня очистка також попереджає псування зерна, особливо що стосується процесу самонагрівання. Первинне очищення проводиться після попереднього та після підсушування. Завдання цієї операції полягає у тому, щоб виділити по можливості як найбільше великих, дрібних та наддрібних домішок із мінімальними втратами основного зерна. В результаті зерно має відповідати за чистотою нормам заготівельних кондицій. Зернова маса, що йде на первинне очищення, не повинна мати вологість вище 18% та містити не більше 8% смітних домішок. До того ж, машини первинного очищення не тільки виділяють домішки, а й сортують саме зерно на основну та фуражну фракції. Вторинне очищення застосовується здебільшого для посівного матеріалу. При цьому сировина сортується на насіння, зерно другого сорту, великі та дрібні домішки.

Процес підготування зерна до зберігання починається із визначення його вологості. Для цього господарства можуть застосовувати як портативні, так і стаціонарні вологоміри для зерна. Портативні прилади можуть успішно використовуватися для експрес-аналізу у польових умовах, при збиранні та оцінюванні партій, а також протягом сушіння та зберігання. Сушіння партій зерна спрямоване на те, щоб у найкоротший строк знизити його вологість до таких меж, які забезпечать якнайкраще збереження матеріалу та можливість використання його на різні потреби. Мета сушіння полягає у тому, щоб за короткий проміжок часу знизити вологість зерна до 14%.

На збереження зерна впливає його вологість і температура, які є регуляторами інтенсивності біохімічних процесів та розвитку у зерновій масі мікроорганізмів та шкідників. У сухому зерні вологістю 10-12% біохімічні процеси майже повністю припиняються, утворюються несприятливі умови для факторів псування урожаю. Таке зерно може зберігатися роками з дуже невеликими втратами маси.

В зерні з підвищеною вологістю різко зростає інтенсивність дихання, активно розвиваються шкідники та мікроорганізми, першими з яких стають плісняві грибки. Цей розвиток веде до масивного утворення тепла, відомого як процес самонагрівання зерна, через що спостерігаються значні втрати якості та маси у розмірі 3-8%. При підвищенні температури продукту зберігання до 55-60?С можливе загальне псування партії. Вологість зерна, з якою інтенсивність дихання різко зростає, називається критичною. Для зерна пшениці, жита, ячменю, рису та гречки вона знаходиться на рівні 14,5-15,5%, у зернобобових культур — 15-16%, для кукурудзи та вівса – 13,5-14,5%. Плісняві грибки, що розвиваються за таких умов, додатково утворюють отруйні для тварин та людини токсини, не кажучи вже про виникнення характерного задушливого запаху. Можливе проростання вологого зерна при зберіганні також погіршує його якість і сприяє великим втратам маси. В цьому ракурсі велике значення має також температура. Так, при зниження її до 10 С інтенсивність дихання та розвиток шкідників відбуваються дуже повільно. Тобто процес самонагрівання зерна практично відсутній, що дозволяє успішно зберігати навіть вологий матеріал, хоча найбільш стійкими при зберіганні як раз будуть партії охолодженого та висушеного зерна.